Я - українка! Сьогодні питання національної приналежності набуває особливого сенсу. Україна перебуває не в найкращому становищі. Ми боремося за свою Незалежність. Події на Сході України - як результат політичного конфлікту, давно вийшли за рамки народного хвилювання. Військові дії, артилерійські обстріли, біженці, тисячі загиблих, в тому числі і мирних громадян. 

Ніколи не думала, що війна, про яку ми читали ще з дитинства чи дивились у кінострічках, стане реальністю, від якої стискається серце і холоне кров.  Дуже важко повірити, що так нахабно господарює на нашій землі і погрожує кровопролиттям не просто найближчий сусід, а майже родич, якого з дитинства ми вважали своїм братом.

Не менше мене вражає сьогодні, але вражає приємно, патріотизм українців. Не дарма говорять, що немає лиха без добра. Небезпека, що нависла над цілісністю України, дала кожному зрозуміти наскільки дорога нам наша країна – велика, неподільна, багатонаціональна і різномовна. Я пишаюсь українськими військовими, які сьогодні довели нам, що честь офіцера і солдата – це не пусті звуки, і захоплююсь їхньою чоловічою витримкою і безстрашністю.  Я пишаюсь кожним українцем, який сьогодні демонструє свою громадянську позицію, долучаючись до мітингів за мир і неподільність України. Я пишаюсь тим, що я – теж українка і живу у найкращій країні у світі разом з дружніми розумними талановитими братами і сестрами.

Ніщо не об’єднує так людей, як спільне горе. Але я знаю, що наше єднання, міць і любов до Батьківщини зовсім скоро подолають це горе, і ніщо не заважатиме нам спільними зусиллями розбудовувати величну європейську державу, ім’я якій – Україна.